Термін б а й к а відомий більше на позначення жанру літературного, пов'язаного із славетними іменами байкарів: Езопа, Лафонтена, І. Крилова, Л. Глібова, М. Годованця та ін. Проте в народі віддавна існував жанр усної байки, своєрідної вигадки, близької до казок про тварин.
Народна байка має філософське спрямування, несе в собі виразну дидактичну ідею, в яскравих образах розкриває суть повчання або ж підводить слухача (читача) до розуміння цієї головної думки.
Роль байки в колишньому житті дитини була надзвичайно великою. Іван Франко підкреслював: "Оті простенькі сільські байки, як дрібні, тонкі корінчики, вкорінюють у нашій душі любов до рідного слова, його краси, простоти і чарівної милозвучності. Тисячі речей у житті забудете, а тих хвиль, коли вам люба мама чи бабуся оповідала байки, не забудете до смерті".
Важливе значення байки зберігається. Байка - не просто алегорія, а це той багатий світ символів, що нерідко визначає і поведінку, мораль, і спосіб мислення, і спосіб життя, і височінь та світлість ідеалів.
Зичу Вам щасливого спілкування з фольклорними скарбами. Той, хто байок уважно послухає, - той не лише на окріп, а й на холодну воду подмухає...

(До збірника ввійшли усні народні байки.
Розраховано на вчителів, вихователів, батьків, маленьких читачів, усіх, хто цікавиться народною мудрістю.)