Голодна лисиця цілий день никала по кущах, мусила роздобуть собі якої-небудь їжі. Оснувала всі кущі, нічого не надибала. Бігла вона мимо високого дерева, почула, що між густих гілок щось зашелестіло. Вона задерла вгору морду і побачила на дереві тетерука. Довго лисиця на його поглядала, все хвостом виляла і раз по раз облизувалась. Та тільки біда, що високо він сидів, не можна було до його добратись. Лисиця зараз же пригадала хитрощі. Задерла вгору голову і каже:
- Терентій! Я в столиці була, у вашого царя указ добула.
- А що ж там у йому написано? - спитав тетерук.
- Там написано, щоб вам, тетерукам, не стрибать по деревах, а гулять по зелених лугах.
Тільки вона це проказала, чує неподалеку од лісу собака гавка. Вона спитала тетерука:
- А що тобі, Терентій, видно з дерева, хто до нас іде?
- Та то мужик.
- А іще хто за ним біжить?
- Лоша.
- А як воно хвіст держить?
- Крючком.
- Ага! Ну, прощай, а то мені ніколи, треба до вечора всім птицям прочитать указ!
Побігла лисиця далі.