Коли лев постарівся вже і не міг зловити для себе ніякої звірини, зробився хворим і почав йойкати. Інші звірі йшли на те дивитися. Котрий прийшов до його печери дивитися, він з'їдав його і тим піддержував собі життя. Чекав, чи не прийде й лисиця, але лисиця була така мудра, що до печери не йшла, лише з ним здалеку бесідувала.
Каже до неї лев:
- Вже всі звірі відвідували мене в моїй недузі, а ти ні!
На те відповіла лисиця:
- Багато приходить, але мало відходить, тому я настільки розумна, що не йду близько тебе, бо ти не такий хворий, як голодний.