вкрути́ти (скрути́ти, утну́ти) ро́ги (хвоста́) кому. Присмирити, приборкати когось; обмежити кому-небудь свободу дій. — А цьому Пилипу ми таки вкрутимо роги, зробимо з нього чоловіка (В. Кучер); — Та постривайте, постривайте, пани кармазини, — гукнув один товстопикий синьокаптанник, — швидко ми вам хвоста вкрутимо! Не довго гордуватимете нами! (П. Куліш); Вкрутив гетьман хвоста цьому Терновому. А то вже такий став, що куди тобі! І на Москву їздив, і коло Капусти крутився, і на Дон посилали (Н. Рибак); А Омелькові роги скрутимо (В. Речмедін); І в Ліщинівці був (прикажчик), і в Глибоку Долину за десять верст мотався, але і там “вкрутили хвоста” (А. Головко); — Чухаєтесь, Кириле Остаповичу? — проходячи поблизу, насмішкувато кинув якийсь чаплинський гольтіпака.— Хочуть і вам хвоста утнути, га? (О. Гончар). вкру́чено хвоста́. Очевидно, Фреєві було вкручено хвоста за його великодушність, проявлену шістнадцять днів тому (І.
скрути́ти (рідше вкрути́ти) в’я́зи (ка́рка, карк). 1. кому і без додатка. Сильно побити, покалічити кого-небудь. Терпить гуцул біль, як ніхто .. Кидається у бій і валить топірцем направо-наліво, аж поки не скрутять в’язи, не вдушать (Г. Хоткевич); Про людське око він трусонув Степана, дав йому запотиличника, а Данькові скрутив карка (М. Стельмах); // Уживається як погроза. Коли питали, де Микола, чоловік цей .. нахвалявся .. “скрутити в’язи тому, хто чіплятиметься до нього” (М. Лазорський); (Печериця:) Я підглядів, як він у руку їх цілував. (Храпко:) Він? блазень! Та я йому рота набік поверну! Я йому в’язи вкручу, бісовому синові (Панас Мирний). 2. Покалічитися або загинути. — Звісно, куди в таку тьму? — підтримав котрийсь із шоферів.— Десь у кюветі в’язи скрутиш. Або налетиш на міну. Краще до ранку (О. Гончар). 3. Зазнати невдачі, поразки в чому-небудь. При такому ставленні, як у вас, тут який завгодно директор в