(фр. < італ. < лат. — плетення)
Орнаментальний мотив, декоративне зображення у вигляді сплетеного ланцюга листків, квітів і плодів, що часто перевиті стрічками, бантами, збагачені маскаронами. Відрізняється від замкненої композиції вінка, є елементом орнаментального ряду і тому ще у стародавні часи включався у різноманітні обрамування, бордюри, фризи. В мистецтві ренесансу і бароко включався у гротески, ряди Г. поділялись вертикалями факелів або розетками, в архітектурному декорі рококо об'єднувалися з рокайлями і картушами, а в архітектурі ампіру підкреслювали гладінь стінової площини.