(італ. < лат. — джерело)
Споруда із струмком води, що витікає під природним або штучним тиском. Краса струмів води, що підіймаються вгору або падають донизу звичайно збагачується пластичними формами, скульптурними композиціями, а також підсвічуванням у вечерні часи. Обрамлення відзначалося стильовою спрямованістю архітектури різних народів і часів, починаючи від сивої давнини, коли Ф. відзначалися джерела питної води. Особливо пишними створювалися Ф. в епоху панування бароко і в XIX ст. Крім звичайних прийнято відрізняти:
~ водорозбірний — з виходом водопровідної труби із землі і оточений чашею, звідкіля воду для вжитку розбирали люди.
~ куншт — із сюрпризом або якоюсь розважальною забавою.
~ менажерний — (фр. — зберігати) тип фонтану з порожнистими струмами, що б'ють через великі кільцеві прорізи із спеціальними вставками, які вставлені всередині них. Завдяки цьому економиться вода, що й зумовило назву фонтан.
~ нішельний — розташований у трельяжній ніші, яка фланкована парковими насадженнями.