(польс. < нім. — основа)
1. Загальна назва твердих порід на поверхні землі, на які безпосередньо спираються фундаменти будівель.
2. Тонкий шар спеціальної складної речовини, що знаходиться між шаром фарб і підґрунтям у вигляді полотна, дерев'яної дошки, картону тощо. Надає поверхні картини або розпису однорідного тону й фактури, дозволяє найкраще поєднати фарби з підґрунтям, створює при потребі загальну кольорову гаму. Найвідомішими Ґ. вважаються: клеєві, масляні і емульсійні. Процес підготовки Ґ. для живопису називають ґрунтовкою.