(грец. — напис)
Оформлення монументальних споруд написами, вирізьбленими в камені, зробленими по стуку або за допомогою глазурованих цеглин. Найбільше поширення отримав у мусульманській архітектурі, де арабською в'яззю виконувались вислови з Корана. Літери (куфі та насхі) виразно перепліталися з рослинним мереживом і геометричним малюнком. Епіграфічний орнамент чітко визначав призначення і сприяв розкриттю ідейного змісту будівлі, значно посилював її естетичні якості. Відповідним чином оформлені бордюри сполучалися з різнобарвними банями і площинами стін, прикрашаючи фасади й інтер'єри мечетей, медресе та інших споруд.