(кит.)
Традиційна система розміщення і побудови споруд у китайській архітектурі, що базувалась на багатовіковому народному досвіді і була покладена в основу теорії геомантики. Для досягнення раціонального розташування, зручностей у проживанні і, прагнучи отримати гарні краєвиди, враховувались особливості рельєфу, напрям вітру, рівень річки. Так, перед будівлею мала знаходитися річка, а позаду — гори, чільний фасад повинний звертатися на південь, що взимку забезпечувало обігрівання приміщень косими сонячними променями.