(фр., італ. < лат. — покладаю)
1. Горизонтальний камінь або тяга, що слугує підпорою арці або склепінню та відокремлює їх від стовпа чи стіни.
2. Проміжний елемент над капітеллю під аркою у вигляді чотиригранної усіченої піраміди або відрізка антаблемента. Виник у ранньохристиянські часи, коли для будівництва церков використовували античні колони, які потрібно було вирівняти по висоті. Виконаний у вигляді усіченої чотирикутної піраміди, спрямованою меншою частиною донизу, такий І. послужив основою для створення імпостної капітелі.
3. Простінок або вертикальний брусок між стулками віконного чи дверного отвору. Дає змогу поділити раму чи дверне полотнище на вужчі частини.
4. Верхня частина віконного або дверного отвору, яка відділена горизонтальною перекладиною від стулок.