(італ. — свіжий)
Живопис фарбами на вапняній або чистій воді по сирому тиньку (альфреско), а також по сухій штукатурці (альсекко). Техніка Ф. відома з найдавніших часів, в середньовічний період переважно виконувалися у культових спорудах у вигляді монументальних композицій. Має місце:
фреска буон — "чиста" фреска, без вживання темперних фарб. Поширилась в Італії з XVI ст.