(яп. — життя квітів)
Невелика композиція з гілок, квітів, рослин та каменів, що сформувалась у середньовічному японському мистецтві, втілюючи триєдність Неба, Землі і Людини. Встановлювалась у ніші (токономі) приймальні житлового будинку, мала віддзеркалювати смаки й світогляд хазяїна, розповідати про видатні події, свідчити про пору року тощо. В мистецтві І. спостерігались різні стильові течії та школи, вироблені в Японії протягом кількох століть.