термін, який узагальнено описує соціальну політику, що має на меті забезпечення надання низки таких основних послуг, як охорона здоров’я, належний рівень освіти, зазвичай безкоштовної завдяки державному фінансуванню. Іноді він довільно поширюється і на такі сфери, як соціальний захист, коли індивідам на законних підставах дозволяється робити значні внески для отримання прибутку. Термін увійшов у вжиток протягом 1940-х років – у той час, коли швидко зростала роль держави в цій сфері (особливо в Англії). Існування певної форми держави загального добробуту приймається більшістю сил усього політичного спектру, а докорінно заперечують її тільки прихильники доктрини свободи волі, лібертаріанці, для яких вона уособлює порушення прав тих, хто має сплачувати податки для забезпечення її функціонування (Див. «лібертаризм»). Каменем спотикання в цій суперечці є те, чи слід розглядати цю державу як механізм забезпечення безпеки шляхом установлення мінімального рівня загального добробуту, нижче як