назва однієї з течій теорії моралі, що прямо чи опосередковано оцінює все розмаїття діяльності, політики, рішень і вибору на основі їх спрямованості на здобуття щастя для тих, кого заторкує та чи інша дія. Ця теорія ототожнюється з іменами Єремії Бентама і Джона Стюарта Мілля, пізніше – з постатями Генрі Сиджвіка та Дж. Е. Мура, а віднедавна – й Дж. Дж. Смарта та Р. М. Гейра. Починаючи з доби Бентама і Мілля вона завжди посідала центральне місце в моральній філософії та й нині в результаті всебічного розвитку прикладної етики, в кожній сфері якої вона слугує опорою для однієї з протилежних позицій, вона стала справляти значний вплив на моральні засади багатьох пересічних людей. Бентам стверджував, що дії є корисними, якщо вони спрямовані на здобуття щастя, і шкідливими, якщо спрямовані на шкоду комусь, і що щастя слід розуміти як задоволення, а нещастя – як страждання або відсутність задоволення. Насолоду і страждання слід оцінювати чи зважувати за допомогою обчислення міри щастя чи не