від щедро́т чиїх, зі сл. дава́ти, дарува́ти і под. За чиїмись бажаннями або можливостями. — Кожен дає од щедрот своїх — хто мідяка, хто срібняка,— відказав, потерпаючи, Вересай (Ф. Бурлака); — Яку ти хочеш сукню, я тобі можу подарувати від щедрот моїх (З журналу).