теорія, предметом якої є представлення відношень переваги кількісними критеріями: щоб переважаючій альтернативі відповідала більша кількість, а рівноцінним альтернативам – одна й та сама кількість. З формальнішого погляду, теорія вивчає функції корисності – монотонні відображення впорядкованих множин з різними додатковими структурами у простір дійсних чисел.