(від пізньолат. аdaptatio – пристосування) здатність системи цілеспрямовано набувати пристосування у складних середовищах, а також сам процес такого пристосовування. Адаптивні системи звичайно описуються в термінах цілі (мети) . Адаптація до середовища, котре характеризується високою невизначеністю, дає змогу системі забезпечувати досягнення деяких суттєвих цілей в умовах недостатньої апріорної інформації щодо середовища. У процесі пристосування можуть змінюватись кількісні характеристики системи, а також її структура . Чим суттєвішіми є зміни середовища, тим глибші перетворення структури системи, що призводять до адаптації в нових умовах. Різноманіття умов, до яких може адаптуватися система, вимірює ступінь її адаптивності .