відображає зв’язок номінального (грошового) сектору економіки з реальним — від виявлення того чи іншого взаємозв’язку до повного відмежування. Останнє означає відсутність будь-якого впливу на виробництво з боку грошей, які сприймаються тільки як «мастило» чи «вуаль» товарного обігу. Така ідея класичної дихотомії – підґрунтя кількісної теорії господарства (Д. Юм, Д. Рікардо, Дж. Ст. Мілль, Ж. Б. Сей).