(а не Таємна вечеря, Таємнича вечеря, Остання вечеря)

Традиційний термін Тайна вечеря свідчить про відношення цієї вечері до основних таїнств життя Христового (таїнство воплочення; пасхальне таїнство) і до центрального таїнства, яке здійснюється в літургійному житті Церкви - Євхаристії. Хоч переважно це відношення передається словами таїнственний або сакраментальний, вживання слова сакраментальний у цьому випадку надто звужує це поняття, а слово таїнственний не вживається у цьому словосполученні і тому передає надто загальне значення. Таємна вечеря - цілком невідповідна назва, бо скеровує думку на щось секретне, а таємнича, хоч у теорії може мати значення «сповнена таємничости», у світлі традиції української мови також нав'язує небажаний відтінок «засекречености»¹. Остання вечеря - звичайна назва в багатьох західних мовах, яка, на жаль, пориває увесь зв'язок з ширшим поняттям таїнства.

Отже, традиційний термін у східному богослов'ї Тайна вечеря найкраще передає всі аспекти богословського значення цієї дійсности.

¹ Див.: о. П. Ґаладза. Таїнство, тайна, сакрамент // Єдиними устами 2 (1998), с. 34.