(а не непогрішимість папи)

Суть цього постулату католицької догматики полягає в тому, що Христос доручив Церкві навчати і «уділив їй участь у своїй власній непомильності»¹. Церковні пастирі, виконуючи учительське служіння, користується цим даром непомильности. Тому папа силою свого служіння як Верховний пастир у певних випадках і ситуаціях (в офіційних і урочистих рішеннях у справі віри та моралі) особисто користується Божим даром непомильности.

Термін непогрішимість дає неправильне розуміння, начебто йдеться про те, що папа не може згрішити. Тому варто вилучити його з ужитку.

Російський переклад Катехизму Католицької Церкви подає: «непогрешимость (папы) см. безошибочность».

¹ Катехизм Католицької Церкви, 2002, 889.