(а не уділювання чи виконання)

Про літургійну відправу святих таїнств переважно говоримо як про їх звершення: «Священик звершив таїнство вінчання».

Вислів здійснення святих таїнств більше вживаємо у пасивних зворотах: «таїнство хрещення здійснюється через матеріяльний елемент води», а не: «Отець Андрій вперше здійснив таїнство хрещення через повне занурення».

Запозичене з латинської сакраментології поняття уділювання святих таїнствнаражається на предметизоване поняття таїнства (замість поняття таїнства як священнодії) і на клерикальне розуміння відправи, мовби священик щось уділяє вірним.

Однак про особу священнослужителя говоримо тільки як про служителя таїнств (наприклад, служитель таїнства хрещення), а не звершувача (чи уділювача), бо термін служитель найкраще вказує на те, що не сам священик здійснює священнодію, а ціла літургійна громада в поєднанні з її Головою - Христом.

Виконання святих таїнств - вислів абсолютно невідповідний.