СЛОВОПЕДІЯ
ЛІТЕРИ Г ТА Ґ У СЛОВАХ ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ
Проф. І. Вихованець описує місце фонеми ґ в українській мові так:

«Фонема ґ посідає периферійне місце в сукупності фонем української мови, що засвідчує її використання в порівняно небагатьох словах звуконаслідувального та іншомовного походження. Проте вона функціонує в українській мові, що і сприяло закріпленню літери ґ. Звичайно, ідеться здебільшого про іншомовні слова»1.

Існують дві відмінні пропозиції впровадження літери ґ, що їх представляють з одного боку проф. О. Пономарів, а з іншого - проф. В. Німчук.

Проф. О. Пономарів твердить: «У словникові щодо використання фонем г та ґ у словах іншомовного походження застосовано засади «Українського правопису» 1928 р. з деякими уточненнями, а саме:

1. проривний ґ і фрикативний г слов'янських мов завжди відтворюються українським г, оскільки вживаються, як правило, в однокореневих лексемах (пол. głowa - голова, чес. mohutný - могутній та ін.);
2. у всіх грецизмах вживається тільки г (агностик, агонія, Галилея, Голгофа, Гомора та ін.);
3. у запозиченнях з інших мов фонема h послідовно передається через г, а не х (гокей, гоббі, гумор (лат. humor), гуманіст (лат. humanist) та ін.);
4. g у давно засвоєних словах також відтворюється українським г (гусар, гравюра та ін.). Із власних назв це стосується насамперед найменувань країн, міст, гір, річок, та інших ономастичних об'єктів (Англія, Голландія та ін.);
5. у неслов'янських антропонімах, а також у новіших загальних назвах розрізняємо h та g, що передаються відповідно через г та ґ: Hegel - Геґель, Copenhagen - Копенгаґен»2.

Проф. В. Німчук вважає, що «на сучасному етапі доцільно вернутися до правил 1919 - 1921 р. і проєкту Українського Правопису 1926 року, що веліли в іншомовних запозиченнях - загальних назвах писати г, незалежно від того, h чи g вони мають у мовах-джерелах, а в топонімах й антропонімах писати г та ґ відповідно до того, з h чи g звучить і пишеться назва в мові, з якої слово до нас прийшло (крім давно засвоєних, зокрема через грецьку мову, - Англія, Єгипет, Рига та ін.)»3.

Рекомендація ІБТП

ІБТП пропонує не надуживати літерою ґ і невмотивовано не розширювати її вжитку у релігійній і богословській лексиці, зберігаючи фонологічну систему української мови.

1. У загальній лексиці (запозиченій зі слов'янських мов, з грецької, латинської та інших) фонеми г і ґ передавати тільки буквою г, крім тих, що засвідчені з ґ у Словнику іншомовних слів (Київ, 2000).
2. Через ґ можна писати лексеми, які є незасвоєними запозиченнями (альтер еґо, Вульґата, Ґавдеамус, персона ґрата, Септуаґінта).
3. У топонімах й антропонімах писати г або ґ відповідно до того, h чи g звучить і пишеться у назві в мові-джерелі, крім давно засвоєних запозичень (їх пишемо лише через г).

Пишемо з г // Пишемо з ґ

агапа // альтер еґо

Агатангел // Вульґата

Агафія // Ґавдеамус

агіографія // персона ґрата

агностик // Септуаґінта

агностицизм //

ангел //

апологетика //

апологет //

апологія //

архистратиг //

Атенагор //

Атеноген //

Галатія //

Галилея //

Галина //

-гамія //

геєна //

Геката //

-генез //

генеза //

Георгій //

Гера //

Геракл //

Геркулес //

герменевтика //

Гермес //

Геродот //

гетеро- //

Гетсиманія //

Гея //

гимн //

гимнографія //

гіпер- //

гіпо- //

Гіпократ //

гноза //

-гнозія //

гностицизм //

Гологота //

Голіят //

Гомер //

гомілія //

гомілетика /

гомо- //

Гомора //

-гонія //

-грама //

-граф //

-графія //

григоріянський //

деміург //

догма //

его- //

екзегеза //

Євангеліє //

Єгипет //

ігумен //

індельгенція //

керигма //

колегія //

колегіяльність //

конгрегація //

літургійний //

літургія //

-лог //

-логія //

Логос //

магія //

містагогія //

регент //

релігія //

Теоген //

Теогност //
fb tw tw
Online: 12 (0/12)
© ::ANDREW-LVIV::
0.0082