(-а) ч. мол.; жрм, крим., мол. Покійник, труп. [Філін:] <...> А прівідєнія - безстидні проститутки, / Які за руб залізуть в склєп сімейний. / Їм поїбать, шо там жмури лежать <...> (Л. Подерв'янський, Герой нашого часу); <...> всі "історії" подаються "постфактум", допомагати вже нікому, всі жмури ожили самі (ПіК, 2001, № 21). БСРЖ, 185; ПСУМС, 254; СЖЗ, 41
♦ Жмура тягнути, муз. Те саме, що жмурика лабати. Уявляєш, був народним артистом СРСР, а для підробітку жмурів тягнув (Запис 2001 р.).