(-а, -е) мол.; жрм.
1. Про людину, яка відчуває приємні емоції, задоволення. <...> насправді я буваю й не такий закайфований, як був під час побачення: і нехтувати моїми "зоряними часами" також не годиться <...> (І. Світличний, Голос доби).
2. Дієпр. пас. мин. до «закайфувати». <...> Кошарний, закайфований громом своєї колісниці, ще ширше посміхався, ще дужче зіпав роззявленим ротом (В. Захарченко, У темпі вальсу).