СЛОВОПЕДІЯ
УРЮК
(-а) ч.; крим.; ірон. або зневажл. Казах, татарин. БСРЖ, 615; ЯБМ, 2, 453. // Житель Середньої Азії. - Ти, Яромурче, хто? - Тобто? - Урюк? - Тобто? - Ну, тобто. Схож на чучмека (Р. Кухарук, Любити хлопчика). Югановы, 229.
fb tw tw
Online: 6 (0/6)
© ::ANDREW-LVIV::
0.0069