(-дзвона) ч.; крим., жрм; несхвальн. Людина, схильна до довгих, беззмістовних розмов; пустодзвін. Панас [Мирний] - мудодзвін, Борис [Грінченко] - буквоїд (Ю. Андрухович, Bad company); - Гей, заткайтесь, мудодзвони! Усі слухають! - перекриваючи баритоном шум дощу і ревище пивбару виголошує один із присутніх священиків (Ю. Андрухович, Московіада). ЯБМ, 2, 43.