СЛОВОПЕДІЯ
МІШІГІН
(-а) ч.; мол.; зневажл.
1. Людина, яку не поважає її оточення. - Будеш ти тимчасово не єврей Фрішман, а гой мішігін Марко Головков - повторився привид (М. Марк, Хохляцький апокаліпсис). ПСУМС, 45.
2. Дурний; несповна розуму. Мішігіне! - заревів Патлах. Він стояв на порозі кабінету, й лице його аж перекосилося від несмаку. - Йолопи, ви ж об нього зуби поламаєте! Придурки, це ж Кінг-Конг... із фірми кавказця!.. (Л. Кононович, Мертва грамота).
■ З їдиш: meshugá - несповна розуму.
fb tw tw
Online: 2 (0/2)
© ::ANDREW-LVIV::
0.0054