СЛОВОПЕДІЯ
БУХИЙ
(-а, -е) мол., крим., жрм. У стані алкогольного сп'яніння; п'яний. Але довести їм це неможливо, як п'яному, що він бухий (Б. Жолдак, Бог буває); - Світланко, він просто бухий, як чопок... (О. Яровий, Чекання несподіванки); Мене таксі несло, бухого в дим, / а вслід мені гарчали херувими (В. Неборак, Розмова зі слугою). БСРЖ, 84; ПСУМС, 10; ЯБМ, 1, 136.
fb tw tw
Online: 3 (0/3)
© ::ANDREW-LVIV::
0.0049