(-а) ч.
1. крим.; зневажл. Жертва злочину; потенційна жертва злочину. БСРЖ, 322; СЖЗ, 62; ЯБМ, 1, 519. // Людина, яку легко обдурити, жертва шахрайства. Ти - професійний пройдисвіт, ти маєш гроші з того, що дуриш лохів, знаєш їхню психологію і робиш з цього гроші, хитрість - твоя зброя (А. Кокотюха, Шлюбні ігрища жаб); Вони жили дружно і працювали один на одного, коли в Криму було багато курортників, "лохів", як називали бандити порядних і законослухняних людей (ВіП, 2000, № 5); Але покупців (а отже потенційних "лохів") тут не бракує, оскільки відразу за рогом - найбільший у місті автомагазин, а поруч із ним напівстихійний авторинок (УМ, 2.06.2000). ТСРОЖ, 99.
♦ Тримати за лоха кого, жрм. Уважати когось за людину, яку легко обдурити. "Ви ж нас зовсім вже за лохів не тримайте" - в голосі першого секретаря з'явилося незлостиве обурення (О. Ірванець, Рівне / Ровно...).
2. мол., крим.; зневажл. або лайл. Тюхтій, роззява; некмітлива людина. З північноамериканського ужитку до нас завітало і міцно закріплюється у спілкуванні та в свідомості таке поняття, як "loser" - лузєр, тобто невдаха. У національній транскрибції - "лох" (УС, 2001, № 21); Лох дурний! Теля довбане! (К. Гай, Жахи нашого майбутнього). БСРЖ, 322; ПСУМС, 41; СЖЗ, 62; ЯБМ, 1, 519.
3. мол. Некультурна, обмежена, позбавлена смаку людина. Як можна було за такого лоха вийти заміж? (Запис 2000 р.). БСРЖ, 322.
4. мол. Провінціял. Попудривши носа кокаїном, центрова братва сплутала їх з биками, лохами, тобто вухатими й зачуханими селюками (О. Ульяненко, Рецидив).
■ Від польськ. арґ. łoch, włoch - селянин; наївна, довірлива людина; жертва злочину. Грачев, Мокиенко, 111-112.
■ З рос. діял. лоха-дура. ТСРОЖ, 100.