(-и) ж. крим.
1. жрм; зневажл. Повія; жінка легкої поведінки. - Це намисто, - закричав Чавела, - носила чесна циганка. Циганка, навіть, коли голодна, може гадати, дурити, може вкрасти, але курвити не буде. У-у, шалава... (Г. Шкляр, Дівчина з калєпним); Взагалі та зокрема, Ця шалава не дріма <...>(М. Фішбейн, ...і щастя...); <...> той, якого по доброті душевній ти вирвав із богемної тічки пилососних шалав і зашмарканих гоміків <...> (С. Пашковський, Щоденний жезл). БСРЖ, 680; СЖЗ, 114; ЯБМ, 2, 544. // Вулична дівчина. СЖЗ, 114.
2. Крадійка. БСРЖ, 680.
■ З рос. мови: діял. шалава, шалавый - очманілий (шальной); недоумок; навіжена жінка. Грачев, Мокиенко, 183.