(-а) ч.
1. крим. Літній, досвідчений злодій, який має авторитет у злочинному світі. БСРЖ, 614; СЖЗ, 104. // Зухвалий злодій, професіонал. Як в парламенті: чи ти там вуркаган, чи нобеліанець - різниці немає ніякої, як почнуть голосувати (Б. Жолдак, Бог буває); [Філін:] Це храм святий, він вийшов із болота! <...> До нас, мерзенних, він прийшов, як совість / Приходить уночі до уркагана (Л. Подерв'янський, Герой нашого часу). БСРЖ, 614; ЯБМ, 2, 453.
3. жрм. Бешкетник, хуліган. Твій вуркаган одірвав моїй Наталі рукав від новісінького пальта (В. Яворівський, Вовча ферма); [Єгорка Іванцов (виймає геологічєскій молоток):] Тока попробуйтє подойті, уркагани, всєх повбиваю! (Л. Подерв'янський, Герой нашого часу). БСРЖ, 614.
■ З рос.: від урок - робота, завдання, яке давалося щодня ув'язненим.
■ З поволзько-татарської (казанської) мови: urlagan - крадений. Грачев, Мокиенко, 171.