(-и) ж. крим.; згруб.
1. Злодійка, яка видала спільників. БСРЖ, 327; СЖЗ, 62; ЯБМ, 1, 527.
2. жрм. Повія; жінка легкої поведінки. - Що ж це ви прицінюєтесь до моєї супутниці? Вона надто дорога, - На дідька лисого нам потрібна ця любка. В нас і своїх лярв вистачає, - сказав Бестія (Я. Лижник, Міняйлів день); - Скільки навколо дівчат, як маківки добрих, роботящих, нє, вперся в одне, в оту лярву задрипану і не знати, що витіваєш (В. Шевчук, П'ятий номер); Я живий. Живі часи оці. / І сосок, що я цілую лярві (П. Вольвач, Кров зухвала); <...> божих слів нерозгадані коди / хтось вписав в цей святий циркуляр / на самітниць і кінчених лярв <...> (Г. Безкоровайний: Західний вітер). * У порівн. Нема, нема, нема таких [слів] / в лексикології, / а з мішанини кривд і крихт, / як з лярви голої, - один хосен, що переспиш (Б. Щуравський: Західний вітер). БСРЖ, 327; СЖЗ, 62; ЯБМ, 1, 527.
■ Від лат. larva - злий дух; скелет; маска; обличчя; пика. БСРЖ, 327.