(-тить) недок., кому, безос., крим., жрм. Щастити, везти [Артур:] Ну що ж, друже Борисе, мушу визнати, що замріяним теж іноді фартить (О. Миколайчук-Низовець, Територія "Б"...); З часу її появи у товаристві банді почало страшенно "фартити" (СМ, 6.03.1998). БСРЖ, 621; ПСУМС, 72; ЯБМ, 2, 461.