СЛОВОПЕДІЯ
ПУРГА
(-и) ж.; крим., мол.; несхвальн. Беззмістовна розмова; теревені. БСРЖ, 490; ПСУМС, 59; ЯБМ, 2, 260.
♦ Гнати пургу. Говорити, писати дурницю, нісенітницю, щось абсурдне. - Ну і куди думаєте далі? В сільське господарство? - Женеш пургу, мужик. Подамось куди-небудь до Криму. Тепло, фрукти, море... (А. Кокотюха, Останній раз). БСРЖ, 490; ФССГД, 197.
fb tw tw
Online: 4 (0/4)
© ::ANDREW-LVIV::
0.0068