гіацинт; ч.
(гр.)
1.
1. У грецькій міфології - улюбленець Аполлона, вбитий від ревнощів Зефіром і обернений Аполлоном на квітку.
2. Рід багаторічних цибулинних рослин родини лілійних. Поширені в Європі, Азії та Північній Африці. В культурі відомі численні декоративні сорти.
3. Мінерал класу силікатів, різновид циркону, темно-червоного або червоно-бурого кольору. Використовують у ювелірній справі.