«ізоляціоні́зм»
(англ. isolationism, від франц. isolation – роз’єднання, відокремлення)
1. Напрям у зовнішній політиці США (з середини 19 ст.), в основу якого покладено ідею невтягування в європейські справи і взагалі у збройні конфлікти поза американським континентом. Ізоляціоністська політика уряду США в 1935 – 37 pp. сприяла розв’язанню 2-ї світової війни.
2. Широкий суспільний рух у США з кінця 19 ст., спрямований проти участі у війнах поза американським континентом (т. зв. «ізоляціонізм мас»). Був однією з форм антивоєнного руху і протесту проти експансії монополій США в інші країни.