СЛОВОПЕДІЯ
Словник мови Стуса
АПОКРИФ
(< грец. apokryphos — таємний, прихований), -а, ч. 1. В епоху еллінізму — таємні книги, доступні жерцям. 2. У християнській релігії — книги, твори, що не ввійшли до складу біблійного канону, офіційно не визнані священними. 3. Твори сумнівної вірогідності або невідомого походження.
Невже тоді помислиш: безпуть є
в пекельній товчі нескінченних тріпань,
апокрифом здавиться житіє. (П-1:62);
Доба апокрифів — нерідна.
Доба епістол — не моя.
Невже, добродію, не встидно
вік вікувать з-під нагая. (П-2:197).
fb tw tw
Online: 82 (0/82)
© ::ANDREW-LVIV::
TOP-RATING
0.0196