адресувати братові – адресувати на брата
Загальновживане дієслово адресувати увійшло в широкий обіг порівняно недавно – наприкінці ХІХ сторіччя, виявивши при цьому синтаксичну властивість керувати аж двома синонімічними словоформами, а саме: давальний відмінок або на плюс знахідний відмінок. Керовані іменники називають тих осіб, до яких безпосередньо спрямовано дію, причому прийменник посилює це значення. “Надумавши звернутися в роту з якимось посланням і пригадуючи, кому б його адресувати, зупинялися завжди на Васі” (Андрій Головко). Можна помітити тенденцію використовувати при слові адресувати в переносному значенні переважно давальний відмінок. “Свою скаргу він адресував зараз більше Віруньці” (Олесь Гончар).
Керування на плюс знахідний відмінок підкреслює місце спрямування дії. “Як писав жінці останнього разу, то наказував, щоб адресувала на завод” (Ігор Муратов). При використанні у прийменниково-відмінковій формі з прийменником на іменників – назв осіб – значення місця поєднуються із значенням адресата дії, причому мається на увазі, що таких адресатів більше, ніж вказано у словоформі. Це надає висловленню дещо розмовного відтінку. “З госпіталю, адресуючи на старшину, писав Євген Черниш” (Олесь Гончар). Тож лист був призначений не лише старшині, а й друзям його.