Що означають іменники предок і пращур, а що – потомок та нащадок?
Предок – 1. Старший родич по висхідній лінії з боку матері чи батька (звичайно старіший за діда, бабу). “В бібліотеці, повній старих книжок, висять портрети поважних предків” (Михайло Коцюбинський); “Предків я знав по пальцях – до мого діда включно” (Юрій Яновський). Це також той, від кого починається родовід (про людей); родоначальник якогось виду або роду (про тварин). “Предком усіх домашніх котів є африканський дикий кіт” (з журналу). Переважно у множині: предки – люди, які жили задовго до теперішніх часів.
Пращур – далекий предок. “І от він (Павло) стоїть на цій багатостраждальній землі, густо политій кров’ю ще його пращурів” (Василь Кучер).
Слова потомок і нащадок визначають відношення між попередніми та наступними поколіннями. Насамперед так називаємо людей відповідно до їхніх безпосередніх предків (батьків, дідів, прадідів, прапрадідів). “Він був із сім’ї нащадків давнього козацького роду; потомок гетьмана”. Звідси й потомство у розумінні молоде, нове покоління стосовно старшого, стосовно батьків. Потомство родини Сагайдаків. У цьому ряду стоїть і розмовне найменування дитини (переважно сина) нащадок, рідше потомок. Наприклад: професорський нащадок; “А діти є? – запитав дід. Кулик випростався: – Якщо правду казати, то більше як у мене потомків ні в кого в Чаплинці нема. Ціла боса команда в хаті” (Олесь Гончар). Широко відомі вислови – потомствений робітник, селянин, учитель, киянин – про осіб, які за народженням належать до певного стану або до родини, кілька поколінь якої працюють у певній сфері, походять з певної місцевості. А потомствений у значенні “родовий, спадковий” сприймається сьогодні як застаріле слововживаннВідоме ще в українській мові нащадок у значенні “спадщина”: залишити дітям у нащадок любов до землі; йти в прийми з усім своїм нащадком. Такі вислови трапляються у творах класиків, а в сучасному вжитку їх замінили спадок, спадщина.