Яке закінчення має іменник староста в родовому відмінку множини?
У родовому відмінку множини він виступає у двох формах: старост і старостів. Перше слово означає відповідальну особу в якійсь групі (староста курсу, староста класу, староста гуртка); друге – дійову особу весільного обряду, свата. В останньому випадку закінчення слова та перенесення на нього наголосу (у формах множини) відіграють розрізнювальну роль, розмежовуючи омоніми: старост (гуртків), старостів (сватів). “Сиділо тут і кілька поліцаїв та старост, та їм таки було легше, ніж отаким, як Калинка, бо вони хоч знали, що завинили, їх не пекла, не душила, не гризла образа – ця найпекельніша мука з усіх людських мук” (Анатолій Дімаров), “Сказала Настя, стоячи під яблунею: – Піду за тебе, присилай старостів” (Михайло Коцюбинський).