коливання – хитання – вагання
Стилістичні помилки у використанні цих іменників трапляються досить часто. Замість вагання вживають слово коливання, а замість хитання – вагання. Тож запам’ятаймо значення цих лексем.
Коливання означає ритмічний рух уперед і назад. Воно також характеризується межами поширення дії, амплітудою; в контексті про це може і не йтися, але завжди мається на увазі. Коливання виступає тільки в буквальному, фізичному розумінні. Коливання маятника. “Я бачу світ пишний і неба сіяння, Долину розкішну, квіток коливання” (Леся Українка). Коли ж мовиться про коливання як зміну чогось (цін, температур), відтінок ритмічності не передається.
Хитання у фізичному значенні – погойдування (переважно на морі, під час їзди тощо) або рухомість при нещільному приляганні. “Колони пальм, гущавина одвічна, Хитання віт в ритмічному ладу” (Максим Рильський).
Вагання виражає нерішучість, сумніви у діях людей, брак моральної сили для вибору одного з кількох можливих шляхів. “Я знав, як тепер повинен діяти. Жодному сумніву, ніякому почуттю вагання в моїй душі не було більше місця” (Юрій Збанацький). П’яте січня – п’ятого січня
Обидва звороти можливі у мові, узгоджуються з її нормами. Вислови типу третє лютого, шосте квітня утворилися зі сполучень третє число лютого, шосте число квітня, в яких згодом слово число перестали вживати як само собою зрозуміле. Подібно виникли звороти третього дня лютого, шостого дня квітня, що в них іменник день потім також стали випускати. Вислови з числівником у називному відмінку відповідають строгим традиціям офіційно-ділового стилю, якому властиве дотримання початкових, вихідних форм. Учнівський зошит не вимагає такої офіційності, тому школярам можна писати п’яте січня і п’ятого січня.