Що є спільного в словах материзна і ріднизна?
У посібниках з питань культури української мови наголошується: обидва іменники використовуються як синоніми, пов’язані з поняттям “рідна земля, Батьківщина, рідна мова, звичаї, національна культура”. Лексему материзна зафіксовано в 11-томному СУМі з одним тільки значенням “спадщина, що залишилася від матері”. Саме цей зміст розкривається в прикладах – ілюстраціях з нашої класичної літератури. “На такій батьківщині... з такою материзною можна було й добре на світі прожити, та, на жаль, обрали опікуном до сироти дядька Кузьму” (Любов Яновська).
Сучасне слововживання відходить від такого конкретного значення, підкреслюючи в іменникові зв’язок із корінням, родоводом, ширше – з духовною культурою народу. “У знаменитому “Треносі” (“Плачі”) 1610 року Мелетій Смотрицький рішуче стає на захист українського народу, його звичаїв і вірувань, гнівно таврує тих, хто відступився від материзни...” (з журналу). Очевидно, за моделлю лексеми материзна утворено й іменник ріднизна, якого не знайдемо в словниках. Але його семантичне наповнення і стилістичне забарвлення виокремлюються в ряду синонімічних висловів, допомагають виразніше передати відчуття рідної землі. “Не належала (Євпраксія) до невиразного племені втікачів з невизначеністю їхніх мандрів. Знала, куди втікати. Додому! До ріднизни!” (Павло Загребельний), “І в повісті естонця Траата “Танець навколо парового котла” людину теж не залишає відчуття зв’язку з ріднизною” (Василь Фащенко).
Отже, в слові материзна розвинулося нове значення, спільне з синонімічним ріднизна. Обидва іменники мають прозору форму, тобто легко пов’язуються з поняттям “рідна земля, вітчизна”.