дах – стеля
Навряд чи хто сплутає ці різні реалії: стеля ж бо в хаті, приміщенні, вона висока або низька, гладенька чи не дуже, а дах, звичайно, – зовні. Це покрівля, верхня частина будівлі. Він буває залізний, з черепиці, з шиферу тощо. То – коли йдеться про пряме значення обох іменників. Але відомі ще й фразеологізми, переносно вживані слова. Скажімо, замість інформативної сухої фрази “Він має житло” чуємо емоційне “Він має дах над головою”. Або зміст думки “Жити в одному приміщенні, в одній хаті” передається також сталим зворотом “Жити під одним дахом”. Тобто дах, за довідником “Культура української мови”, замінює в багатьох емоційно-експресивних висловах поняття домівки, житла, взагалі будівлі, наприклад: “З-під цього даху понеслася дзвінка пісня”.
Проте в газетах натрапляємо й на таке: “Під стелю саме цього будинку зібрано факти про минуле й сьогодення міста”. Мовна традиція суперечить такому слововживанню. Бо ж іменник стеля має своє коло усталених висловів, свою характерну сполучуваність з прикметниками, дієсловами. Згадаймо у Тараса Шевченка: “(Найкращий парубок Микита)... Плечима стелю підпирає”. Або в Євгена Гуцала: “Донат Озерний – голова мало не до стелі, тонкий, худий, плескате підборіддя, вузькі плечі – сів коло нас і поклав перед собою неймовірно довгі руки”.
Для того, хто відчуває тонкощі українського вислову, глибше розкривається також словосполучення дивитися в стелю. Приміром: “Данько примовк, задумливо дивлячись кудись у стелю” (Олесь Гончар). Звичайно, йдеться не тільки про пряме називання ситуації, а й про передавання душевного стану людини, її зосередженість чи й байдужість. На жаль, усі ці відтінки не завжди передає словник. Тому в згаданій вище фразі з газетної інформації усталеним є інший варіант: “Під дахом саме цього будинку” (або “Саме під цим дахом”) зібрано факти про минуле й сьогодення міста”.