акту – акта
Якщо йдеться про окремий вияв якоїсь діяльності; дію, подію, вчинок; закінчену частину театральної вистави, то в слові акт, яке виражає ці поняття, в родовому відмінку буде закінчення -у. “Зав’ялов не вперше грав у виставі, яка йшла сьогодні, але ніколи ще він не проводив заключного (правильніше – прикінцевого) акту з такою силою, як у цей вечір” (Любомир Дмитерко). Коли ж мовиться про писаний указ, грамоту, постанову державного, суспільного значення; офіційний документ; запис про якийсь факт, тоді іменник акт, що їх передає, закінчується на -а. “Здоровань-лісничий примусив скидати стояки на те саме місце, звідки вони були взяті, склав акта і поїхав геть” (Григорій Тютюнник).