Дієслова підозрівати, підозрювати (запідозрювати) означають “припускати, що хтось учинив недобре”. Наприклад: “- Дорогий мій, я давно вже виріс з того віку, щоб мене в чомусь підозрівали” (Григорій Тютюнник), “Його, здається, підозрювали у зраді” (Юрій Смолич). Але в сучасному мовленні цим словам часто надають невластивого значення: “Він не підозрював того, що його “Світлана” (моточовен) уже розвила найвищу швидкість” (з газети). Тут нема кого чи чого підозрювати в чомусь, а тому треба вдаватися до інших українських висловів: гадки не мати (“Не журиться Катерина і гадки не має” – Тарас Шевченко), на думку не спадати (не приходити, не спливати, не навертатися) тощо. “Учителеві й на думку не спадало, що на таке здатні його учні” (з газети).