Книжки andrew-lviv.net


Все було навіть гірше, ніж я чекала. Бабця злягла в ліжко з серцем – розхвилювалася, що мене довго немає. Бабця вирішила, що я вагітна від когось непутящого і боюся признатися їм, тому втекла з дому. Цю версію, поки мене не було, вона постійно прокручувала батькам вголос. Мама вже плакала, тато був заведений. Але я не мала сил щось пояснювати їм. Пішла у ванну, вмилася. Пішла на кухню, почала собі гріти їсти.

Поки я їла, на кухню прийшла мама. Сіла на найнижчий стільчик (такий, для ніг) і стала дивитися на мене знизу вгору повними сліз очима. Я не зважала. Мама, побачивши, що я не звертаю на неї уваги, стала шльохати носом, почервоніла і розревілася. Я не витримала і сіла біля неї на підлогу, щоб бути ще нижче, ніж вона, і самій дивитися на неї знизу вгору.



– Мамочка, – заспокоювала я її, – все буде добре. Зі мною все в порядку…



– Ти куриш? – спитала вона крізь сльози.



– Сьогодні вперше курила, – призналася я.



– Скажи мені, тільки чесно: ти вагітна?



– Ну що ти, мамочка! У мене якраз сьогодні перший день!



– Ти була з хлопцем?



– Ні! Мамочка, ти що! Я була з подругою!



Мама наче трохи заспокоїлася.



– Жанночка, ми так хвилюємося за тебе. Ти ще така маленька.



– Не хвилюйтеся, мамочка!



– Ми так хвилюємося за тебе! Так хвилюємося! – мама прикрила рот рукою і знову почала плакати.



А далі я пішла до себе. Мама з татом лягли спати, і бабця нарешті заснула. Тоді я тихцем вийшла на кухню, відкрила кватирку і закурила. Набрала домашній номер Лорни.



– Ал ло? – сонно протягнула Лорна.



– Привіт. Це Жанна. Я тебе люблю…



 



– Хороша історія, – каже Віра. – Мені сподобалась.

– Але це тільки початок. Через день ми знову зустрілися з Лорною, і вона сказала, що її маму поклали в лікарню, і я можу пожити в неї якийсь час.

– А що, в неї тата не було?



– Ні. Вона з чотирьох років росла без тата. А з мамою трапилося щось серйозне. Лорна така, що від неї неможливо нічого випитати, якщо вона не хоче казати. Я тільки зрозуміла, що Лорна з