Книжки andrew-lviv.net


я вже зрозуміла, що сенс мого життя не в тому, аби подобатись іншим. Зате я відчула, що тепер маю моральне право добиватися того, що хочу. Неважливо, якими способами. Головне – бути чесним, тоді можна робити, що хочеш. До цього Лорна говорила всім і нікому особисто, а тут дивиться прямо на Йостека:

– Якби ти, Геморойчик, прислухався до цих слів, ти би зовсім по інакшому пережив те, що Жанна пішла від тебе. Але ти не хотів бути чесним. Ти хотів подобатися. Ти не заслужив мати її. Я кинула тобі виклик, і ти засцяв прийняти його. Йостек враз червоніє.

– Не пизди, сучка! – вигукує він. – Ти не знаєш, через що я мусив пройти!

– А ти не матюкайся при дівчатах, – раптом відповідає Лорна. – Тобі вже пізно захищати себе. Вже все в минулому… – Того дня, коли я привела Жанну до своїх так званих друзів, я справді хотіла того, що заявляла. Хотіла, щоб вона, – Лорна киває на мене, – стала вільнішою. Але все зайшло задалеко. Я побачила, що довела Жанну до ступору. Я ледь не зламала її. А вона натомість ледь не вбила одну з тих дівчат. – Лорна повертається до мене: – Я тобі не розказувала цього, Жанна. Я казала, що ти подерла тій чувисі лице. Насправді, ти ледь не роздерла їй горло своїми кігтями…

Поки ми верталися із того побоїща, я відчувала, що воно майже взяло мене. Я розуміла, як тупо попалася на його за мануху. Думала, я зроблю тебе вільною… А насправді, насправді я довела тебе до краю. Я зрозуміла, що коли ще трохи попуститися, воно просто ввійде в мене назавжди й заволодіє тобою. Тому я вирішила кінчати з цим. Ми зробили це на Новий рік, бо саме в ту ніч я відчула це воно ближче, ніж будь коли.

Ми піднялися на дах моєї дев'ятиповерхівки. Цей сюжет – підйом на висоту, аби з неї стрибнути у провалля – постійно уявлявся мені як єдиний можливий вихід із ситуації. Я намагалася завершити сценарій, замкнути якесь порочне коло. Жанна боялася не менше за мене, правда? Вона теж відчула тоді його. Ми стали на сам край парапету, взялися за руки і десь о третій ранку за Києвом