Книжки andrew-lviv.net


не дружба, то хоча б якийсь статус кво.

Сідаю я на табуретку, стикаючись із думкою, що кухню маю на диво необжиту. Запалюю легку «Lucky strike» і набираю одним пальцем повідомлення.

1) «вибач, я сьогодні був накурений цілий день. Не знаю, що найшло (…)» 

2) «(…) тому, будь ласка, не бери до серця, я не хотів тебе образити (…)» 

3) «(…) вибач, будь ласка, я не шукаю собі ворогів ти розумієш про що я» 

Який жалюгідний тон ввечері після тих хоробростей, що вдень… Лорна любить, коли їй лижуть нижче спини, і саме в цю хвилину я відчув, що морально готовий трохи прогнутись і трохи лизнути, аби лиш не вступати у це виснажливе протистояння.

За якийсь час пройшла наступна серія.

«Сигілу отримав?» от: Лорна

Ответ: «Дя» от: Йостек

«Тоді іди нахуй зі своїми вибаченнями» от: Лорна

Все ясно, думаю собі, але відповідати вже не маю сил. «Сигілу» – аркуш з персональною анафемою і «побажаннями всіх благ» – роздратовано зминаю і жбурляю до мийки.

Поки я готував собі їсти, думки крутилися довкола них – Лорна і Жанна. Лорна + Жанна. Я міг тільки уявляти собі, чим вони там займаються в цій брудній Лорниній халабуді. Щодо моєї педантичної, як дехто вважає, любові до порядку й чистоти, Лорна висловилася в тому сенсі, що це від сексуальної закріпаченості. За допомогою банана вона запропонувала вдовольнити мене так, як, на її думку, я підсвідомо хотів, але не наважувався попросити. Такі провокації характерні для Лорни.

Господи, що вона узріла в Жанні? Які приховані інстинкти вирішила допомогти їй вивільнити з підсвідомості?

Вперта і всезнаюча, вона мене дратувала на відстані. У серці нив розпач за Жанною. Зрадили.

Від цих думок (або від недосипання, або на відхідняку від трави) в мене розболілася голова. Щось давило на мене.

Вимкнув музику, щоб розвантажити психіку спокоєм. Велика, порожня квартира дзвеніла підводною тишею. Про те, щоб догнатися недобитою п'яткою, не могло бути й мови. По накуру я легко роблюся тривожним. Зараз же моя хата була втіленням моїх дитячих страхів