Книжки andrew-lviv.net


Гра в котика-мишки

    Першого вечора вони милувалися фейерверками; мабуть, ця стрілянина могла б і налякати, нагадати речі не дуже мирні, але видовище було надто вже гарне - вогняні ракети злітали в прадавнє лагідне небо Мексіки й розсипалися сліпучими голубуватими зірками. Все це було чудово - в повітрі перемішалися подихи життя й смерті, запахи дощу й пилу, від церкви пахло ладаном, а від естради - міддю духового оркестру, що грав протяглу мелодію «Голубки». Церковні двері стояли розчахнуті навстіж, і [218] здавалося - всередині палають на стінах величезні золоті сузір'я, що впали з жовтневого неба: яскраво горіли й диміли тисячі свічок. Над майданом, вимощеним прохолодними кам'яними плитами, знову й знов спалахував, щораз дивовижніший, фейєрверк, наче пробігали невидимі комети-канатохідці, вдарялися об вальковані стіни кав'ярень і злітали на вогняних нитках вище дзвіниці, де мигтіли босі хлопчачі ноги; хлопці підстрибували, пританцьовували іі безперестанно розгойдували велетенські дзвони, і все довкруж гуло й дзвеніло. На майдані метався вогняний бик, переслідуючи веселих дорослих та дітей, що радісно верещали.

    - Тисяча дев'ятсот тридцять восьмий,- осміхнувшись, мовив Уїльям Трейвіс.- Гарний рік.

    Вони з дружиною стояли трохи осторонь галасливого шумного натовпу.

    Бик раптом кинувся просто на них. Схопившись за руки, пригнувшись мало не до землі, вони, сміючись, подалися геть повз церкву й естраду, крізь оглушливу музику, галас і гам, під вогняним дощем, під яскравими зірками. Бик промчав поруч - хитромудра бамбукова споруда, яку ніс на плечах прудконогий мексіканець; з неї бризкали порохові іскри.

    - Ніколи в житті ми так не веселилися! - Сюзен Трейвіс зупинилася передихнути.

    - Потішно,- сказав Уїльям.

    - Це триватиме довго-довго, правда ж?

    - Цілу ніч.

    - Ні, я про нашу подорож.

    Уїльям нахмурив чоло й поплескав себе по нагрудній кишені.

    - У мене отут стільки акредитивів, що вистачить [219] на все життя. Тільки