Книжки andrew-lviv.net


вирішено.- І додав, повернувшись до Сімса: - Ще одне. Цієї ночі ви могли забратися до нашої кімнати й викрасти нас. Чому ж не зробили цього?

    - Що, коли сказати - я розважався? - ліниво відповів Сімс, смокчучи чергову сигару.- Такий приємний перепочинок, південне сонце, екзотика - дуже прикро все це покидати. Жаль відмовлятися від вина й сигарет. Дуже жаль! Отже, за десять хвилин на майдані. Ваша дружина буде у цілковитій безпеці й житиме тут, скільки їй заманеться. Прощайтеся.

    Сімс підвівся й вийшов.

    - Полотном дорога, пане Хвалько! - заволав услід йому Мелтон.- Еге, та тут хтось плаче! Хіба можна плакати за сніданком? Га?

    Рівно о дев'ятій із чвертю Сюзен стояла на балконі свого номера й дивилася вниз, на майдан. Там, на маленькій бронзовій лавочці тонкої роботи, сидів Сімс, поклавши ногу на ногу, штани його були бездоганно випрасувані. Він відкусив кінчик нової сигари й смачно затягнувся димом.

    Сюзен почула гуркіт двигуна: з гаража, що стояв у далекому кінці брукованої вулиці, виїхав Уїльям, машина повільно покотилася вниз схилом. Вона поступово набирала швидкість - тридцять миль на годину, сорок, п'ятдесят. З-під коліс навсібіч порскали кури. [234]

    Сімс зняв білу панаму, витер хусточкою почервоніле чоло, знов одягнув панаму - і тут побачив машину.

    Вона мчала просто на майдан зі швидкістю шістдесят миль на годину.

    - Білле! - скрикнула Сюзен.

    Машина з гуркотом ударилась об край тротуару, підскочила й помчала кахляною доріжкою до позеленілої від часу лавочки. Сімс випустив сигару, заверещав, відчайдушно замахав руками - і машина врізалася в нього. Сімс злетів угору, вгору... потім униз, униз... і тіло, наче неоковирний клубок ганчір'я, вдарилося об бруківку.

    Автомобіль з розбитим переднім колесом зупинився на протилежному кінці майдану. Звідусюди збігалися люди. Сюзен зайшла до кімнати й щільно причинила балконні двері.

    Опівдні вони попідруч, обоє бліді, спускалися по сходах мерії.

    - Adios, senor,- гукнув